Іноді проста ідея виявляється сильнішою за десятки складних концепцій — саме так у 1970-х з’явилася гра Simon, що залишила помітний слід в історії електронних розваг. Чотири яскраві кнопки, світлові сигнали та звуки, схожі на музичні ноти — усе це складалося в просту, але несподівано захопливу гру на пам’ять. За цим мінімалізмом стояла кмітлива інженерна ідея, народжена на перетині відеоігор, звукових експериментів і прагнення створити щось по-справжньому нове.
Історія гри
Ідея гри Simon виникла у Ральфа Баєра та Говарда Моррісона — інженерів, тісно пов’язаних із розробкою перших відеоігор. Баєр вже був відомий як «батько відеоігор» завдяки створенню Magnavox Odyssey — першої домашньої ігрової консолі. Натхненням для Simon стала аркадна гра компанії Atari під назвою Touch Me, де гравцеві потрібно було запам’ятовувати звукові та світлові сигнали.
Однак, на думку Баєра, Touch Me була незграбною та невдалою. Він і Моррісон вирішили вдосконалити концепцію: покращити звук, зробити керування інтуїтивним, а дизайн — привабливішим. Разом із програмістом Ленні Коупом вони створили пристрій, здатний відтворювати послідовності світла і звуку, які гравець мав повторити. У 1978 році гру випустила компанія Milton Bradley — один із найбільших виробників настільних та електронних ігор у США.
Simon одразу став хітом. У 1978 році гру представили на Міжнародній виставці споживчої електроніки в Чикаго, де вона миттєво привернула увагу. Демонстрація викликала жвавий інтерес серед журналістів, ритейлерів і відвідувачів, завдяки чому новинка швидко потрапила на полиці магазинів.
Пристрій із чотирма кнопками — зеленою, червоною, синьою та жовтою — відтворював чисті музичні тони у певній послідовності. Гравець мав повторити цю послідовність, яка з кожним раундом ставала довшою. Комбінація світла і звуку створювала ефект занурення та викликала бажання покращити свій результат.
Simon швидко здобув популярність у США та за їх межами. Вже на початку 1980-х гру почали виробляти в інших країнах, зокрема у Великій Британії, Канаді та Німеччині, а бренд розвивався далі: з’явилися версії Simon 2, Pocket Simon, Simon Stix, а пізніше — електронні ремейки та мобільні застосунки. Кожна нова версія прагнула зберегти дух оригіналу, додаючи при цьому нові режими, компактність чи візуальні ефекти. Simon став не просто іграшкою, а іконою епохи — прикладом того, як проста концепція може набути культового статусу.
Цікаві факти
- Кожна з чотирьох кнопок Simon супроводжувалася унікальним звуком, заснованим на музичних тонах — до, мі, соль і сі — що робило гру не лише візуально виразною, а й легко впізнаваною на слух, додаючи ритм і мелодію.
- Оригінальний корпус гри був натхненний формою барабана: круглий корпус із чотирма сегментами підсилював зв’язок між звуком і дією.
- Першу партію Simon продавали за ціною $24,95 — сьогодні це приблизно $120 з урахуванням інфляції — і навіть за такої вартості гра користувалася настільки високим попитом, що швидко зникла з полиць.
- Гру Simon активно використовували не лише у сфері розваг: вона знайшла застосування в когнітивних дослідженнях, зокрема для вивчення короткочасної пам’яті та здатності до концентрації, завдяки своїй чіткій, поступово ускладненій структурі завдань.
- Назва Simon відсилає до дитячої гри “Simon says”, де учасники мають виконувати лише ті команди, що починаються з фрази “Саймон каже” — алюзія, яка підкреслює механіку гри: уважне спостереження і точне виконання.
- У 1999 році гру Simon внесли до Національної зали слави іграшок США як один із найвпливовіших і найважливіших винаходів в історії індустрії розваг.
Simon став однією з перших ігор, яка успішно поєднала звук, світло і пам’ять, поклавши початок новому напрямку в світі інтерактивних іграшок. Гра надихнула на створення безлічі клонів, підробок і вплинула на десятки розробників. Сьогодні її вважають класикою, а оригінальні версії 1978 року є об’єктами колекціонування.