Одна з найвідоміших настільних ігор, яка за популярністю перевершує навіть знамените го, — це Shogi, або «японські шахи». У неї також грають удвох на клітинковій дошці, чорними та білими фігурами.
Але на відміну від класичних шахів, у Shogi першими ходять чорні — «сенте» (先手, «ті, хто ходять першими»), а білими — «готе» (後手, «ті, хто ходять пізніше») — грають другими. Відрізняються також типи, ходи та цінність фігур, а розміри поля не обмежуються 8×8 — вони можуть сягати 36×36 клітинок!
Історія гри
Точно невідомо, коли саме виникла Shogi, але достеменно — що це сталося в Японії приблизно між 794 і 1185 роками нашої ери. Підтвердженням цього є трактат «Нові записи про саруга́ку» (新猿楽記), написаний придворним вченим Фудзіварою но Акіхірою (藤原明衡) періоду Хейан (平安時代). У цьому тексті докладно описано правила гри, яку вже тоді поділяли на «малі Shogi» та «великі Shogi». У перші грали на полі 9×9 клітинок, а в другі — на полі 13×13.
Якщо зазирнути глибше в історію, то Shogi, ймовірно, виникла на основі індійської гри чатуранга (चतुरङ्ग), як і класичні шахи. Спершу чатуранга поширилася з Індії до Персії, де трансформувалася в гру шатрандж (شَطْرَنْج). А вже потім шатрандж став популярним у країнах Південно-Східної Азії, де на його основі з'явилися сянці (象棋, Китай), чхангі (장기, Корея) та Shogi (Японія).
Найдавніші 16 фігур Shogi, знайдені археологами в префектурі Нара, датуються XI століттям. Вони мають плоску п’ятикутну форму з написами японськими ієрогліфами. Хоча форма фігур не змінювалась, розміри ігрових полів у різні епохи суттєво відрізнялися. Так, з 1185 по 1573 роки в Японії грали в Shogi на дошках розміром до 36×36 клітинок, і в одній партії могло брати участь до 804 фігур. Це робило гру однією з найскладніших у своєму класі — значно складнішою за західні шахи.
Існувало кілька варіантів Shogi: наприклад, Dai Shogi (大将棋, 15×15), Chū Shogi (中将棋, 12×12), Dai Dai Shogi (大大将棋, 17×17), Taikyoku Shogi (大局将棋, 36×36). Ці форми гри вимагали не лише виняткової пам’яті та стратегічного мислення, а й кількох годин або навіть днів для завершення однієї партії.
У XVI столітті імператор Японії Ґо-Нара (後奈良天皇) спростив Shogi і привів її до сучасного вигляду. Відтоді гру проводять на дошці з фіксованими розмірами 9×9 клітинок, використовуючи лише 40 фігур. Ґо-Нара запровадив принципово нове правило — можливість за певних умов використовувати захоплені фігури супротивника. Саме це зробило Shogi справді унікальною грою, а не просто варіацією шахів.
Із запровадженням цього правила Shogi почали сприймати не лише як стратегію, а й як гру, що передбачає гнучкість мислення: гравець має враховувати не лише свої фігури, а й ті, що можуть бути використані проти нього після захоплення. Така динаміка значно розширює тактичні можливості.
Shogi була найбільш популярною в Японії з початку XVII до кінця XIX століть. Вона вважалася улюбленою розвагою сьоґунів (військових правителів), а найсильніший гравець отримував титул мейдзін (名人, «великий майстер») і призначався на офіційну посаду міністра Shogi. У другій половині XIX століття гра втратила державну підтримку, а після Другої світової війни навіть опинилася під загрозою заборони.
Причиною, через яку уряд Японії прагнув заборонити Shogi, було використання захоплених фігур, що викликало асоціації з військовополоненими. Але Shogi-майстер того часу — Масуда Кодзо (升田幸三) — зумів захистити гру. Його головним аргументом було те, що у класичних шахах фігури не захоплюються, а по суті «вбиваються», що є ще більш насильницьким.
Масуда Кодзо не лише переконав владу в культурній цінності гри, а й провів показові матчі, організував публікації в пресі та заручився підтримкою інтелектуалів. Завдяки його зусиллям Shogi не просто збереглася, а й отримала нову хвилю популярності в повоєнні роки.
Цікаві факти
Shogi — це японська гра з багатовіковою історією, навколо якої за останні 900 років накопичилося чимало цікавих фактів. Ось деякі з них:
- Всупереч поширеній думці, саме Shogi, а не класичні шахи, є найпопулярнішою у світі грою шахового типу, яка виникла на основі індійської чатуранги.
- У Японії офіційно відзначають День Shogi 17 листопада. Ця традиція почалася ще в XVII столітті, коли перед сьоґуном урочисто розігрувалися партії між найсильнішими гравцями.
- Залежно від рівня майстерності гравці в Shogi отримують звання (дан — 段) за системою «кю-дан» (級—段): аматорські, професійні чоловічі та професійні жіночі.
- У Японії існує спеціальна школа, присвячена лише цій грі. До неї приймають лише учнів старших за 20 років, які досягли п’ятого аматорського дану.
- Найсильнішим гравцем у Shogi у 1990–2000-х роках був японець Йошіхару Хабу (羽生善治), який здобув 99 титулів. У 2020-х роках лідирує його співвітчизник Сота Фудзії (藤井聡太).
- Сота Фудзії став наймолодшим гравцем в історії, який отримав титул мейдзін у віці 21 року, встановивши рекорд, що тримався понад пів століття. Також він першим в історії здобув усі сім головних титулів одночасно.
Станом на 2025 рік у Shogi на аматорському та професійному рівнях грають щонайменше 20 мільйонів осіб. Це значно більше, ніж кількість гравців у рендзю та го. Shogi заслужено вважається однією з найпопулярніших настільних ігор не лише в Японії, а й у всьому світі.
Ця гра не лише розвиває стратегічне мислення, а й занурює гравців у багату культуру Японії. Ті, хто спробував її один раз, нерідко залишаються відданими шанувальниками Shogi на все життя.