Ludo — відома настільна гра, у яку грають удвох або вчотирьох, використовуючи кольорові фішки та гральну кістку. Гра особливо популярна в Індії, Європі та Південній Америці. Вона має кілька варіацій і багато різних назв, деякі з яких зареєстровані як торговельні марки — здебільшого європейськими компаніями.
Історія гри
Латинське слово ludo означає «граю», однак ця назва з’явилася значно пізніше — вже після того, як гра поширилася з Південної Азії до Європи. Історичною батьківщиною Ludo є Індія, де в неї грали ще у VI столітті — щоправда, тоді ще без використання гральних кісток.
Остаточна версія гри, у якій гравці по черзі кидають кістку, була запатентована в Англії у 1896 році Альфредом Коллієром і надійшла у продаж під назвою Royal Ludo, що підкреслювало її статус «королівської» настільної гри.
На зламі XIX–XX століть ця гра була дуже популярною серед моряків британського флоту. Після незначних змін у правилах вона отримала нову англійську назву — Uckers. У Швеції відома версія під назвою Fia (повна назва: Fia med knuff — «Фія з поштовхом»), а у Швейцарії — Eile mit Weile, що дослівно означає «Поспішай повільно».
Також існують угорська версія — Ki nevet a végén («Хто сміється останнім?»), німецька — Mensch ärgere Dich nicht («Людино, не сердься») та французька — Jeu des petits chevaux («Гра в маленьких конячок»). В Іспанії адаптовану версію називають parchís, а в Колумбії — parques. Ці варіації можуть відрізнятися дизайном поля, кількістю фішок та особливими правилами.
У багатьох країнах гру супроводжують місцеві традиції — від жартів і побажань удачі до складних локальних правил, як-от обов’язкове вибивання фішки суперника при потраплянні на одну й ту саму клітинку.
Суть гри при цьому залишається незмінною — змінюються лише назви та ігрові деталі. Хоча гра має індійське походження, західні адаптації суттєво змінили її механіку та оформлення, віддалившись від оригінальної пачісі — традиційної настільної гри, поширеної в Індії впродовж багатьох століть.
Крім того, Ludo поширилася не лише на Захід, а й на Схід. Наприклад, у В’єтнамі вона дуже популярна під назвою Cờ cá ngựa («Гра в морських коників»), а в китайській культурі існує схожа гра під назвою 飞行棋 («Літаючі шахи»), де фішки рухаються полем у формі хреста й можуть «літати» через спеціальні клітинки.
Цікаві факти
- Ludo походить від давньоіндійської гри пачісі, яка має історію понад 1500 років. У неї грали ще за часів імперії Гуптів, приблизно у VI столітті. Свідченням її популярності є кам’яні ігрові поля, вирізані просто на терасах форту Агра в Індії, які збереглися донині.
- В оригінальній версії гри замість кубиків використовували каурі (раковини) або спеціальні палички, які кидали на землю. Кількість перевернутих боків визначала хід гравця.
- Імператор Акбар І Великий (XVI століття, династія Великих Моголів) настільки любив пачісі, що грав у неї на величезному кам’яному полі з живими фішками — слугами, які рухалися замість ігрових фігур.
- У деяких школах Індії та Нігерії Ludo входить до списку рекомендованих ігор на перервах.
- В окремих школах Бангладешу та Пакистану гру тимчасово забороняли, бо діти сварилися через неї або прогулювали заняття заради гри.
Вистачить лише однієї партії — і ви зрозумієте: Ludo об’єднує, розважає та дарує справжній азарт, радість і смак перемоги!